Мнемонічна війна (війна пам’яті)
Автор статті:
Ярослав Мотенко
Редакторка: Оксана Данилевська
– мнемонічні воїни (mnemonic warriors) – суб’єкти, які вважають себе носіями єдино правильних історичних візій, намагаючись делегітимізувати або навіть знищити всі альтернативні візії минулого;
– мнемонічні плюралісти (mnemonic pluralists) – суб’єкти, які визнають множинність візій минулого і право на інше бачення;
– мнемонічні байдужі (mnemonic abnegators) – суб’єкти, які або не зацікавлені в політиці пам’яті, вважаючи, що в країні існує одна єдина визнана, загальноприйнята візія минулого, або воліють уникати цього питання, намагаючись триматись осторонь культурних протистоянь та воєн пам’яті;
– мнемонічні перспективники (mnemonic prospectives) – суб’єкти, які опонують будь-яким зверненням до минулого.
Мнемонічні війни застосовуються політичними акторами (державами, політичними партіями, релігійними організаціями, бізнесовими структурами) з метою мобілізації потенційного електорату на підтримку масових політичних акцій. У політичній діяльності вони вдаються як до легальних, так і латентних методів мнемонічної війни. До легальних, зокрема, уналежнюють публічні комеморативні практики, спрямовані на передавання світоглядно значущої інформації стосовно минулого, створення спільних спогадів шляхом вироблення ритуалів вшанування або святкування та облаштування місць пам’яті. Тож ідеться про легальну діяльність у межах чинного законодавства, хоча за потреби ті самі мнемонічні практики можуть мати й латентні деструктивні інформаційні складники, спрямовані на дискредитацію певного політичного режиму, заохочення політичних переслідувань, провокацію міжетнічних і міжконфесійних конфліктів тощо. Найбільш агресивними методами мнемонічної війни, які можуть спровокувати негативні віддалені історичні наслідки, є замовчування й обмеження інформації, формування догматичного мислення, фальсифікація історичних першоджерел, політична міфологізація масової свідомості, штучна активізація колективних конфліктних спогадів задля провокування громадянського або міждержавного протистояння і використання дестабілізації внутрішньополітичної ситуації або міжнародного становища для силового розв’язання суперечностей.
Різні аспекти теорії і практики мнемонічної війни на території України за новітньої доби розкрито в дослідженнях І.В. Богінської, В.В. Головко, О.А. Гриценка, П.С. Долганова, І.М. Ковальської-Павелко, В.В. Масненко, Я.Л. Примаченко, Н.Ю. Тарасової, В.В. Тельвака, Л.Д. Якубової. Ці та інші науковці констатують що для періоду від кінця XX – поч. XXI ст. в Україні спостерігається боротьба між прихильниками трьох локальних моделей історичної пам’яті: європоцентристської, російської (євразійської) та радянської (комуністичної). Варто наголосити, що відмінності між російською і радянською моделями мають суто ритуальний характер, у більшості ключових моментів вони тотожні.
Розгортання російсько-української війни 2014–2024 рр. засвідчило той факт, що колективним мнемонічним воїном, який страждає рецидивним тоталітаризмом і мріє взяти реванш за поразку його країни в «холодній війні», є все російське суспільство. Російська Федерація намагається виступати в ролі спадкоємиці Російської імперії та СРСР. Ключовою метою її експансіоністського проєкту є ліквідація української державності. Одним із засобів досягнення мети визначено агресивну мнемонічну війну, якою до якої залучено весь інформаційний простір РФ та тимчасово окупованих нею територій. Характерними ознаками цієї мнемонічної війни є:
-
Розгортання у 2014 р. під час акції «Руська весна» на південному сході України інформаційної війни, спрямованої на формування підсвідомої позитивної реакції індивіда на все російське і рефлекторну негативну реакцію на все українське. Як культурний код російська пропаганда використовувала російську мову, а як візуальний маркер – георгіївську стрічку.
- Використання ідеологічних штампів, властивих радянській пропаганді доби Другої світової війни (збереження в російській історіографії назви «Велика Вітчизняна війна», ототожнення українського національно-визвольного руху ОУН-УПА з ідеологією нацизму).
- Блокування в РФ об’єктивних досліджень періоду Другої світової війни (У 2014 р. до Кримінального кодексу Росії додали статтю 354.1, що загрожує покаранням за «поширення свідомо неправдивих відомостей про діяльність СРСР під час Другої світової війни», подовжили терміни секретності архівів НКВС до 2044 р.).
- Використання гуманітарних дисциплін у системі середньої й вищої освіти як інструмента пропаганди радянського способу життя (Від 2012 р. державна пропагандистська організація «Російське військово-історичне товариство» опікується створенням меморіалів, розробленням шкільних підручників, організацією військово-історичних фестивалів і патріотичних екскурсій для школярів. У публікаціях РВІТ так звану «спеціальну військову операцію» в Україні ототожнено з німецько-радянською війною 1941–1945 рр., продубльовано кремлівські наративи із маніпулятивним виправданням «денацифікації України».).
- Державна підтримка масовізації ритуалів постпам’яті (Акція «Безсмертний полк» у 2022 р. у Москві та Петербурзі зібрала близько 1 млн осіб.).
- У школах так званої Донецької народної республіки в навчальному посібнику «Історичне краєзнавство. Донецький край» для 5 класу обсягом 338 сторінок лише кілька разів побіжно згадано слово «Україна» без будь-яких пояснень його походження. Автори навчального посібника «Сторінки історії Донбасу: епоха Нового часу (XIV ст. – кінець ХVІІІ ст.)» для 8 класу, уникаючи вживання етноніма «українці», нав’язують читачам етнонім «черкаси» або «населення подніпровських воєводств Речі Посполитої».
Отже, на початку XXI ст. Україна стала ареною агресивної російсько-української мнемонічної війни. Стрижневою ідеєю цієї війни пам’яті є ототожнення так званої «спеціальної воєнної операції» РФ з німецько-радянською війною 1941–1945 рр. і формування в населення Росії готовності схвалювати її збройну експансію. Водночас цій моделі мнемонічної війни властиве цілковите ігнорування російською стороною факту існування українського етносу та української державності.
Література для глибшого ознайомлення
Assmann Jan, Kul'turnaya pamyat': Pis'mo, pamyat' o proshlom i politicheskaya identichnost' v vysokikh kul'turakh drevnosti (Cultural Memory: Writing, Memory of the Past and Political Identity in the High Cultures of Antiquity) trans. Maria Sokolskaya (Moscow: Slavic Culture Languages, 2004),368
Bernhard Michael and Kubik Jan, Twenty Years After Communism: The Politics of Memory and Commemoratio (New York: Oxford University Press, 2014), Oxford University Press.
Bohinska Iryna, «Konflikty pamiati v mizhnarodnykh vidnosynakh» (Memory conflicts in international relations), Regional studios, no. 24 (2021),103-109.
Dolganov Petro, «Konkuruiuchi naratyvy: pamiat pro Druhu svitovu viinu v memorialnomu prostori m. Rivne» (Competing narratives: memory of the Second World War in the memorial space of Rivne), Problems of the history of the Holocaust: the Ukrainian dimension, no.11(2019), 61-85.
Halbwachs Maurice,Social'nye ramki pamyati (The Social Frame of Memory) trans. Sergey Zenkin,( Moscow: New publishing house, 2020), Maxima Library – Electronic library.
Harald Welzer, «Istoriya, pamyat' i sovremennost' proshlogo. Pamyat' kak arena politicheskoj bor'by» (History, Memory and the Modernity of the Past. Memory as an Arena of Political Struggle) trans. Kirill Levinson in Remembrance of the War 60 Years Later: Russia, Germany, Europe, ed. Ilya Kalinin (Moscow: New Literary Review, 2005), 51–63;
Helmut König, «Pamyat' o nacional-socializme, Kholokoste i Vtoroj mirovoj vojne v politicheskom soznanii FRG» ( Remembrance of National Socialism, the Holocaust and World War II in the Political Consciousness of the Federal Republic of Germany) trans. Yella Kaplunovskaya in Remembrance of the War 60 Years Later: Russia, Germany, Europe, ed. Ilya Kalinin ( Moscow: New Literary Review, 2005), 170–182
Hrytsenko Oleksandr , Dekomunizatsiia v Ukraini yak derzhavna polityka i yak sotsiokulturne yavyshche (Decommunization in Ukraine as a state policy and as a socio-cultural phenomenon), (Kyiv: Institute of Political and Ethnonational Studies named after I.F. Curacao of the National Academy of Sciences of Ukraine; Institute of Cultural Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2019),320
Joachim Hösler, « Chto znachit «Prorabotka proshlogo»? Ob istoriografii Velikoj Otechestvennoj vojny v SSSR i Rossii» (What Does It Mean to Elaborate on the Past? On the Historiography of the Great Patriotic War in the USSR and Russia) trans. Mikhail Khorkov in Remembrance of the War 60 Years Later : Russia, Germany, Europe, ed. Ilya Kalinin ( Moscow: New Literary Review, 2005), 156–169
Kovalska-Pavelko Iryna, «Viiny pamiati» yak kliuchovyi chynnyk formuvannia derzhavnoi polityky pamiati v suchasnii Ukraini» (The «Wars of Memory» as a key factor of Formation of the State Policy of Memory in Modern Ukraine), Krakowskie Studia Małopolskie, no.3 (2022), 7-26.
Maria Ferretti, «Neprimirimaya pamyat': Rossiya i vojna. Zametki na polyakh spora na zhguchuyu temu» (Irreconcilable Memory: Russia and War. Notes on the Margins of a Dispute on a Burning Theme) trans. Elena Balakhovskaya in Remembrance of the War 60 Years Later: Russia, Germany, Europe, ed. Ilya Kalinin (Moscow, New Literary Review, 2005), 135–146
13. Masnenko Vitaly, « Metodolohichni aspekty doslidzhennia polityky pamiati na okupovanykh Rosiiskoiu Federatsiieiu ukrainskykh terytoriiakh» ( Methodological aspects of the study of the politics of memory in the Ukrainian territories occupied by the Russian Federation), Ukrainian Historical Journal, no.4 (2022),47-50.
Masnenko Vitaly, Telvak Vitaly, «Istorychna svidomist i polityka pamiati na tymchasovo okupovanykh Rosiiskoiu Federatsiieiu ukrainskykh terytoriiakh (2014-2022)» ( Historical consciousness and politics of memory in the Ukrainian territories temporarily occupied by the Russian Federation (2014-2022) ) in The russian-ukrainian war (2014–2022): historical, political, cultural-educational, religious, economic, and legal aspect. Collective scientific monograph, (Riga, Latvia : Baltija Publishing, 2022),586-598.
Motenko Yaroslav and Shyshkina Yevheniia, « Metodolohichni osnovy instrumentalizatsii istorii (na prykladi kursu «Istoriia vitchyzny» u serednikh zahalnoosvitnikh navchalnykh zakladakh ORDO)» (Methodological Basics of Instrumentalization of History (on Example of the Course «History of the Fatherland» in Secondary Schools of ORDO) , Almanac of Ukrainian Studies, Issue 29. 2021, 107–112.
Motenko Yаroslav and Shyshkina Yevheniia, «The Ideology of Neo-Imperialism as a Tool of «Hybrid War», Historische Mitteilungen , Issue 33,2022, 33–44.
Pierre Nora, Vsemirnoe torzhestvo pamyati (A World Celebration of Remembrance), trans. Maria Sokolskaya ( Institute of history of Ukraine National academy of sciences of Ukraine, 2020).
Prymachenko Yana, «Viiny pamiati: istoriia OUN i UPA v suchasnomu sotsiokulturnomu konteksti ukrainskoho istoriopysannia» ( Memory wars: the history of the OUN and UPA in the modern socio-cultural context of Ukrainian historiography), Problems of the history of Ukraine: facts, judgments and searches, no.22 (2013), 18-30.
Tarasova Natalia, «Komemoratyvni zasady natsionalnoi identyfikatsii» (Commemorative principles of national identification), Actual problems of philosophy and sociology: Scientific and practical journal, no.20 (2017),140-143.
Yakubova Larysa, Holovko Volodymyr, Prymachenko Yana, «Russkyi myr na Donbasi ta v Krymu: istorychni vytoky, politychna tekhnolohiia, instrument ahresii: Analitychna dopovid» (Russian peace in Donbas and Crimea: historical origins, political technology, instrument of aggression: Analytical report), (Kyiv: Institute of History of Ukraine,2018), 227.
Автор статті
Ярослав Мотенко
Дізнатись більше про автора