Аброґація
Авторки статті
: Надія Кісс,
Людмила Підкуймуха,
Леся Скінтей,
Дарія Оробчук
Редакторка: Оксана Данилевська
Прикладом аброґації є, наприклад, творчість таких українських письменників, як Володимир Рафєєнко[4] та Ія Ківа. Обоє митців походять із Донбасу, ба більше – навчалися за спеціальністю «російська філологія», проте у своїх текстах та повсякденному спілкуванні здійснили мовний перехід із російської на українську. У багатьох інтерв’ю Володимир Рафєєнко рефлексує щодо мовного питання: українська мова, на думку прозаїка, – «це найпотужніша зброя в цій війні[5]» та «іноді єдина можливість втішитися, це місце, де може відпочити моя невгамовна совість[6]». Зміна атитюдів щодо мови в обох літераторів відбувалася поступово та набула незворотності у зв’язку з російською агресією, як це влучно окреслила поетка Ія Ківа: «У мене враження, що ми змагаємося за мову також, за те, щоб говорити[7]» . Вага української мови в їхній творчості помітно зростала від 2014 р., а цілковиту відмову від російської спричинила повномасштабна війна: «Скажу тільки, що після 24 лютого я вирішив, що ніколи більше у своєму житті нічого не буду писати чи публікувати російською. Не хочу мати нічого спільного з культурою вбивць і ґвалтівників[8]» (Володимир Рафєєнко); «Зараз я просто не можу змусити робити себе щось російською у письмі чи перекладі. Якнайкраще цьому відчуттю пасує вислів “язик не повертається”. От, власне, у мене язик не повертається писати російською після 24 лютого[9]» (Ія Ківа). Подібні процеси переосмислення ідентичності та практик мововжитку під час воєн, конфліктів і протестів описують не тільки українські публічні інтелектуали, а й, наприклад, лівансько-американська письменниця Етель Аднан, канадсько-карибська поетка Марлен Нурбіз Філліп та Сівар Крайтем – багатомовна мисткиня, яка мешкає між Бейрутом та Амстердамом[10].
Зміни в мовній поведінці українців відбувалися після здобуття Україною незалежності в 1991 р., ставали помітнішими під час та після українських революцій. Ці процеси описані та проаналізовані фахівцями з культурної антропології, соціолінгвістики, соціології як «мовне навернення» (Лада Біланюк) чи «обирання рідної мови» (Корінн Сілз). Для представників корінних народів та національних меншин, особливо молодшого покоління, типовою є особиста двомовність, сформована внаслідок збереження рідної мови (кримськотатарської, угорської, румунської та ін.) та вивчення державної української мови у закладах системи освіти, завдяки медіа та волонтерським курсам. Іще на початку 2000-х рух «Не будь байдужим!» узявся популяризувати українську мову. Поштовхом до ініціатив, які пропагують мову й культуру (наприклад, «Переходь на українську», «Є-Мова»), стала Революція гідності й російсько-українська війна (2014 – дотепер). Після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 р. результати опитувань соціологічної групи «Рейтинг» та КМІС засвідчили ситуацію мовного зсуву – українці стали активно відмовлятися від спілкування російською, особливо в публічних сферах, та вживати більше української в повсякденні[11]. Відмова від російської мови для багатьох означає також припинення споживання російського контенту та пропаганди, віднайдення власної ідентичності та протистояння впливу російського імперського дискурсу.
Особлива роль у розвиткові громадянського суспільства, посиленні впливу на ухвалення рішень та змін у країні, а також у можливості чинити антиколоніальний спротив належить мовним активістам[12]. Існуючи в інституційній та індивідуальній формах, використовуючи онлайн- та офлайн-платформи, ці громадські діячі долучаються до поширення та популяризації української мови, зменшують, а часом і нівелюють, роль російської як панівної, що було насаджено внаслідок імперської політики. Прикладом інституційного мовного активізму є ініціатива «Єдині», а індивідуального – український тіктокер Данило Гайдамаха («Чорнобровий»), який став першим українськомовним блогером із більше ніж 100 тис. підписників у тіктоку.
Рух «Єдині», який налічує вже понад 100 тис. учасників, – це проєкт освітньої та психологічної підтримки для охочих перейти на українську[13]. Ініціатива надає безкоштовні курси з української мови, проводить вебінари з відомими особистостями, лінгвістами й психологами, під час яких розглядають, зокрема, і питання, пов’язані з подоланням психологічних бар’єрів, зумовлених зміною мовного коду (т. зв. мовний перехід), формуванням мовної стійкості. У такий спосіб деколонізація відбувається не шляхом скасування російської мови, а внаслідок переосмислення ролі української мови, зростання її престижу в суспільстві, підвищення статусу й збільшення кількості мовців. Данило Гайдамаха зазначає, що насамперед варто «виводити на вітрини українську мову й показувати її статусність[14]». Перехід на українську, з одного боку, Данило розуміє як повернення до джерел, до мови свого роду, а з іншого, – як спрямованість у майбутнє[15]. Російську активіст трактує як мову вбивць і колонізатора, підкреслюючи, що «українська земля ніколи не родила російської мови, вона тут з’явилася з насильством, кров’ю, вдерлася з вбивствами нашої інтелігенції і лінгвоцидом щодо української[16]», тому це щось вороже, чуже, нав’язане імперською політикою.
Отже, мовна аброґація в Україні є процесом відновлення історичної справедливості – антиколоніальним рухом проти багатовікового зросійщення, відповіддю на імперське стирання та привласнення культури.
Посилання на джерела
02. Bill Ashcroft, Griffiths Gareth and Tiffin Helen. Post-colonial studies: the key concepts. (Routledge, 2013), Pramod, K.Nayar. The Postcolonial Studies Dictionary. (Hoboken : Wiley, 2015).
03. Kammampoal B, “Literacy and orality: Between abrogation and appropriation in Ngugi Wa Thiong´O´s the River between,” European Journal of Literature, Language and Linguistics Studies, 4 (4) (2021): 64-87; Quinto, E. J. M., and Santos, J.C. “Abrogation and Appropriation in Selected Pre-war Philippine Short Stories in English.” Journal of Language Studies 157, Volume 16(1), (2016): 157-168.
04. Див. зокрема: Масенко Лариса. Перехід на українську мову як чинник відновлення історичної пам’яті (на прикладі роману Володимира Рафєєнка «Мондеґрін»). Українська мова. № 3 (87), (2023): 34-43.
05. Володимир Рафєєнко: «Українська мова – найпотужніша зброя в цій війні». Інтерв’ю. The Ukrainians. December 20, 2021. accessed February 6, 2024
06. “Володимир Рафєєнко: Українська як іноземна – DW – 21.04.2017.” 2017. DW. accessed February 6, 2024.
07. Ківа І., Мамчич О. Писати поезію як рити колодязь. Розмова з Ією Ківою // Посестри. Часопис. (2023).№ 84.
08. Ця цитата з есею, опублікованого англійською мовою. У публікації вона звучить так: “I will only say that after February 24, I decided that never again in my life would I write or publish any of my work in Russian. I no longer want anything to do with a culture of murderers and rapists” (перелад – Надія Кісс). Джерело есею: Rafeenko, Volodymyr. 2022. “I Once Wrote—and Spoke, and Thought—in Russian… No More.” Literary Hub. accessed February 6, 2024.
09. “Про горизонт війни, переселенський досвід, межі страху, російську мову як мертвого звіра і ''хороших русских'' – розповідає поетка та перекладачка Ія Ківа.” 2022. Українська правда. accessed February 6, 2024.
10. Adnan Etel (1989). To write in a foreign language. accessed February 7, 2024; “M. Nourbese Phillip reads “Discourse on the Logic of Language” from She Tries her Tongue. February 5, 2011.YouTube. accessed February 7, 2024; “Siwar Krai(y)tem” BAK – basis voor actuele kunst. accessed February 7, 2024.
11. Див. детальніше, зокрема такі праці: Kulyk, V. (2022), Die Sprache des Widerstands. Der Krieg und der Aufschwung des Ukrainischen. In: Osteuropa, 6-8, 237-248; Соколова, С.О. (2023). Зміни у ставленні українців до мов на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Українська мова, 1(85), 3–19; Ренчка І. (2023). Зміни мовної ідентичності українців на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну (на матеріалі соціальних мереж та інтернет-видань кінця лютого – початку квітня 2022 р.). Мова : класичне – модерне – постмодерне, 9, 72–98.
12. Kiss, N. (2020). Language matters: Language Activism in Contemporary Ukraine. Kulturelle Kontakt- und Konfliktzonen im östlichen Europa Abschlusskonferenz des gleichnamigen thematischen Netzwerks in Gießen (1. und 2. Dezember 2016), Wiesbaden: Harrasowitz, 105-124.
13. «Єдині» (відвідано 05.02.2024).
14. Данило Гайдамаха: Людяність не загорнеш в російську мову (15.12.2023). Український кризовий медіацентр. (відвідано 05.02.2024).
15. Оголосили війну: алгоритми TikTok вибухнуть від українського контенту – Данило Гайдамаха Чорнобровий. YouTube, 29.10.2020. (відвідано 05.02.2024).
16. Данило Гайдамаха: «Нам болить російська». Інтерв’ю (05.10.2023). НТА. (відвідано 05.02.2024).
Література для глибшого ознайомлення
Rafeenko, Volodymyr. “I Once Wrote—and Spoke, and Thought—in Russian… No More.” Literary Hub, July 29, 2022.
Dovzhyk, Sasha. “Mother Tongue: The Story of a Ukrainian Language Convert.” New Lines Magazine, February 23, 2023.
“Ukraїner - Повернення до української мови • Ukraïner.”. YouTube, November 16, 2023.
Авторки статті
Надія Кісс
Дізнатись більше про авторку
Людмила Підкуймуха
Дізнатись більше про авторку
Леся Скінтей
Дізнатись більше про авторку
Дарія Оробчук
Дізнатись більше про авторку